A gyűjtemény leírása
Фонд графіки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького налічує понад 40 000 одиниць збереження. Перші графічні твори стали частиною музейної збірки вже на початку ХХ ст. Серед них були пам’ятки, які подарував НМЛ митрополит Андрей Шептицький, а також депозити та дарунки прихильників і друзів музею, художників, інституцій. Упорядкування та наукове опрацювання графічних зібрань провадив довголітній директор НМЛ Іларіон Свєнціцький. З його ініціативи в 1932 році організовано першу виставку рисунка та малюнка з фондів музею, а в другій половині 1940-х років сформовано окрему групу графіки, до якої увійшли дереворити, мідерити, сталерити, аквафорти, мецотинти, літографії, акварелі та рисунки. У 1970-х роках у фонді графіки НМЛ вирізнено окремі фондові групи, число яких сьогодні сягає дванадцяти. А саме:
Графіка новітня (Гн), яка містить рисунки західноєвропейських майстрів XVII–ХІХ ст. (зокрема, твори з колекції австрійського антиквара Карла Мінцеля, що їх придбав і подарував музею митрополит Андрей Шептицький), гравюри й оригінальні рисунки художників Японії та Китаю, а також ілюстрації, малюнки та гравюри українських художників кінця XVIIІ – початку ХХ ст.;
Графіка давня (Гд), до якої належать унікальна колекція українського народного деревориту XVII–XVIIІ ст., чимала збірка антимінсів – великоформатної гравюри літургійного характеру (майже 500 од. зб.), а також припорохи – рисунки-трафарети, які використовували для оздоблення храмів стінописами й іконами за грецькими взірцями;
Графіка радянська / сучасна (Гр / Гс), яка представляє ціле розмаїття графічних творів українських художників другої половини ХХ – початку ХХІ ст., котрі творили в різних регіонах України та в діаспорі. Це оригінальна графіка (акварелі, пастелі, рисунки), зразки друкованих технік (лінорити, літографії, офорти, монотипії) та роботи, виконані в мішаній авторській техніці;
Графіка Олени Кульчицької (Гк), сформована на основі спадщини, яку заповіла НМЛ мисткиня Олена Кульчицька. Фонд налічує приблизно 5 000 творів, які демонструють новаторські пошуки художниці в ілюстрації та екслібрисі, її спостереження і художнє переосмислення української історії та народної культури в численних акварелях, рисунках, офортах;
Графіка Леопольда Левицького (Гл), яка становить майже повний творчий спадок художника і містить понад 2 000 одиниць збереження. Серед них є рідкісні твори періоду належності Л. Левицького до авангардної «Краківської групи» (1920–1930-ті рр.), а також роботи зрілого періоду – активної праці й експериментів із графічними техніками вже у львівській майстерні (1950-ті – початок 1970-х рр.);
Графіка афіші (Га), що здебільшого охоплює документальні свідчення активного культурного життя українців упродовж ХХ ст. З-поміж найдавніших предметів групи, які датовано кінцем ХІХ – початком ХХ ст., вирізняються афіші тернопільських театральних вечорів. Окрім того, цінними є афіші, пов’язані з діяльністю НМЛ у ХХ ст.;
До групи «Карти» (К) належать мапи й картографічні атласи, які віддзеркалюють сприйняття України та її регіонів упродовж XVIII–ХХ ст. На особливу увагу заслуговують високомистецькі твори, виконані в техніці офорта чи мальовані вручну, а також документальні зразки ХХ ст., виготовлені за допомогою поліграфічного друку;
Графіка з фондів Іванни Нижник-Винників (ФНгр) та Юрія Кульчицького (ФКгр) – це порівняно невеликі колекції творів подружжя українських митців, яке в 1940-х роках вимушено емігрувало з України. Художники намагалися підтримувати тісні зв’язки з Батьківщиною і свого часу подарували НМЛ низку власних графічних робіт;
Науково-допоміжний фонд (НДФ) містить багато цінних матеріалів із робочої «кухні» українських художників: начерки, проєкти, студії. Тут також зберігається велика збірка (майже 2 000 од. зб.) архітектурних проєктів митців, реставраторів і архітекторів XVIII – середини ХХ ст., пов’язаних зі Львовом та з Галичиною загалом;
Кліше (Кл) – окрема важлива група, до якої належать оригінальні форми для ліноритів, дереворитів і мідеритів авторства українських художників. Це переважно роботи Олени Кульчицької та Леопольда Левицького;
Графіка зі збірки колишньої філії Центрального музею В. Леніна – свідчення трагічної сторінки історії України, зокрема Львова та львівського музейництва. У будівлі теперішнього головного корпусу НМЛ (просп. Свободи, 20), зведеній 1904 року для потреб Міського промислового музею, протягом 1950–1991 років діяв Львівський філіал Центрального музею В. Леніна. Відтак НМЛ разом із приміщенням успадкував частину його графічних фондів (172 од. зб.).
Фонд графіки НМЛ – одне з найбільш «рухомих» музейних зібрань, адже роботи з різних фондових груп часто є об’єктами досліджень та експонатами виставок і чи не щороку доповнюють виставкові проєкти. Також фонд періодично збагачують дарунки прихильників музею. Серед останніх надбань, подарованих уже в час повномасштабного російського вторгнення, – унікальні твори українського митця, видатного сценографа Євгена Лисика (1930–1991).