Вищий орган законодавчої влади Радянської Росії — Президія ВЦВК (голова М. І. Калінін) — 2 січня 1922 р. прийняв постанову «Про ліквідацію церковного майна». 23 лютого 1922 року Президія ВЦВК опублікував декрет, в якому постановляв місцевим Радам «… вилучити з церковних майн, переданих у користування груп віруючих усіх релігій, з описів та договорами всі дорогоцінні предмети з золота, срібла та каменів, вилучення яких не може суттєво вплинути на інтереси самого культу, і передати до органів Народного комісаріату фінансів для допомоги голодуючим». За пропозицією Л. Троцького ЦК РКП(б) порадив очолити кампанію таємним комісіям у складі секретарів губкомів партії або завідувачів аґітаційно-пропагандистських відділів. Однак український комуністичний провід поклав керівництво відчуженням коштовностей на бюро губкомів, «у зв'язку з тим, що вилучення вже фактично розпочалось»
"Кампа́нія з ви́лучення церко́вних кошто́вностей і дзво́нів — насильницька кампанія проти церкви, яку провели більшовики у 1920-1930-х роках під приводом боротьби з масовим голодом у Поволжі та інших регіонах. В рамках кампанії на користь держави вилучалися вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінні камені, що перебували в храмах усіх конфесій. Вилученню підлягали і предмети, призначені виключно для богослужбових цілей (священні судини), що поставило в дуже вразливе становище духовенство та викликало опір частини парафіян. Кампанія супроводжувалася репресіями проти священнослужителів. З самого початку операції кошти, вилучені у Церкви, не планувалося використовувати для боротьби з голодом. Одночасно більшовицький режим ставив метою «іспроказіть» (вираз протопопа Авакума) Російську православну церкву та поставити на чолі її маріонеткову обновленське керівництво." - (Wikipedia (uk) 09.11.2023)
)