Потир золотий з майже сферичною чашею, грушоподібним стояном та округлим двохярусним піддоном. Під вінцями чаші чорними емалями зроблено в’яззю традиційний літургійний напис, який переривається трьома овальними медальйонами, на котрих представлені поясні образи Христа Вседержителя, Богородиці та Іоанна Хрестителя. Знизу кожен медальйон обрамлено пальмовими гілками, що розходяться врізнобіч і є ритмічними деталями ажурної сорочки, надітої на чашу. В декорі сорочки поєднані крилаті голівки янголів, гірлянди з плодів, квітів та листя і вставки коштовного каміння. На поверхні грушоподібного стояна на тлі емалевого рослинного малюнку – розетки та сердцеподібні касти зі ставками смарагдів та рубінів. На верхньому ярусі піддону – шість овальних карбованих медальйонів, рельєфна поверхня яких вкрита кольоровими емалями. На медальйонах представлені Євангельські сюжети. Між медальйонами – трилисники з рубінами. На нижньому, вузенькому ярусі піддону поміж сегментами з узором у формі підвішених на стрічках гірлянд з плодів, квітів та листя – три овальні картуші з вкладним написом.
Замовником літургійного набору, до складу якого входили золоті предмети: потир, дискос, звіздиця, копіє та лжиця, і на який було витрачено величезні на той час кошти, був Іва́н Самойло́вич. З цього набору збереглися тільки потир та дискос.
Таким чином гетьман хотів пом'янути померлих у 1685 р. сина Семена, на якого він покладав великі надїї, та доньки Параски, вклавши ці предмети до Успенського собору Києво-Печерської лаври.
en
