Захід сонця в лісі (з серії «Подорожі Наддніпрянською Україною»)

«Захід сонця в лісі» можна вважати апогеєм зворушливої історії кохання Аріадни Драгоманової та Івана Труша. Визначальними для цієї роботи є і поетична метафора у змалюванні ліричного образу української природи, переданого з особливим елегійним відчуттям, і виразні риси пленерно-імпресіоністичного живопису. Багатоплановості композиції в цьому полотні досягнуто за допомогою колористичних ефектів, засобів передання повітряного простору та майстерного відтворення заходу сонця, яке яскравою жовтогарячою плямою немовби пронизує лісовий обшир і мерехтить у глибині поміж деревами, огортаючи вечірній ліс золотим серпанком. Художник непомітно вводить глядача в таємничий залитий призахідним сонячним промінням світ. Око митця фіксує миттєвість і передає її старанно дібраними барвами, серед яких вирізняється ціла палітра кольорів, відтінки яких майже зливаються в гамі. Твір було експоновано на Першій всеукраїнськійвиставці (1905), де його придбав митрополит Андрей Шептицький.