About the Exhibition
«СКАРБИ КАРПАТ»
виставка з фондової колекції Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького
Музейна збірка почала формуватися у 70-ті роки 20 століття – синхронно зі створенням Львівського скансену. Розвиваючи архітектурну експозицію, музейники не могли залишити поза своєю увагою народний одяг і його компоненти, які є носіями цінної інформації про побут, соціальний статус, етичні норми, естетичні уподобання мешканців українських сіл і містечок. Відтак однією з найбільших у фондовій збірці Музею стала група «Одяг», у межах якої була виокремлена підгрупа «Прикраси», що сьогодні налічує майже 300 одиниць. Найбільше, а це 60 одиниць, налічує підгрупа “Гуцульщина”
Прикраса – предмет, що слугує доповненням до одягу, призначений для оздоблення чого-небудь і є «накладним» за своєю сутністю. Як яскраве та унікальне явище в духовно-мистецький та матеріальній культурі українського народу постійно перебуває у фокусі досліджень археологів, істориків, мистецтвознавців, етнографів. Дослідники диференціюють прикраси за різними критеріями: призначенням (для молоді та дітей, людей середнього та старшого віку, святкові, буденні), за обрядовою функцією (весільні, жалобні), за способом носіння (головні, вушні, шийні, нагрудні, наручні, поясні) тощо.
Пропонована невеличка виставка прикрас сформована цікавими, самобутніми зразками. На експозиційних планшетах продемонстровано частину колекції прикрас із окремих етнографічних регіонів Карпат (Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини, Закарпаття), які почасти об’єднані внутрішньою логікою укладання й самих експонатів: головні, шийні, нагрудні. Основу виставки становлять жіночі прикраси та незначна частина кованих оздоб, якими славиться Гуцульщина. Експлікація експонованих предметів подана за локальними назвами.
Загальну експозицію доповнює серія світлин, які презентують одяг із колекції Музею і мають на меті скласти цілісне враження про самобутність та гармонійність народного строю різних етнографічних регіонів України.
Вироби з бісеру, хоч і мають давнє походження (бісер – з арабської означає «штучна перлина»), свого поширення набули у кінці 19 століття. Можливість самостійно, вручну виготовляти прикраси з дрібних намистинок сприяє швидкому розповсюдженню таких оздоб, вони стають справді народними.
Лемківська - кривулька, криза – тут поєднано дві групи прикрас: шийну і нагрудну. Кривулька кріпиться на шиї, а широка комірцевоподібний основа закриває груди, рамена, частково спинку. Дещо вужчими були силянки-вісьорки на Бойківщині.
Стрічки силянок, ґердани, драбинки – ними прикрашали шию жінки та дівчата Карпатського регіону. Виконані технікою нанизування бісеру на нитки основи способом, схожим до ткання.
Несправедливі коралі, дармовиси – штучне недороге намисто, виготовлене зі скла, смальти, пластикової маси.
Перла, вишенки, водяники, грусталі, лускавки – скляне намисто, різноманітне за формою, барвою, прозорістю, що досягається різними технологічними способами виготовлення.
У кінці 19 ст. стає поширеним намисто з дутого скла, з дзеркальним полиском, фарбованим у різні кольори.
Білі перла - багаторазкове шийне намисто, яке в І пол. ХХ ст.було одним з невід’ємних в багатому комплекті прикрас Гуцульщини.
Зґарди– одні з найбільш давніх прикрас на території України, виконані із використанням монет. Цінні, а тепер й унікальні нагрудні прикраси.
Чепраги – металеві защіпки для з’єднання частин одягу і прикрас. Розповсюджені на Гуцульщині.
Стрічки, вінки, весільні вінки, корони, ґердани, чільця – різновиди головних прикрас
Ґердани-шлейки, силянки – ручно виготовлені прикраси з бісеру, набули широкого застосування з початку 20 ст. Їх нашивали на довгі вовняні, переважно червоні або чорні стрічки, які зв’язували на потилиці або на тім’ї.
Виставка триватиме від 03 листопада до 19 листопада 2023 року
